Відповідно до нового законодавства щодо створення районів Луганської області, Белокуракинське ОТГ, яке охоплює майже всю територію Белокуракинського району, має стати частиною Сватівського району.
Депутатський корпус VII скликання Білокуракинської селищної ради звернулися до Верховної Ради України, Прем’єр-
міністра України – Дениса ШМИГАЛЯ, Народних депутатів України – Сергія ШАХОВА та Олександра ЛУКАШЕВА, голови
Луганської ОДА – Сергія ГАЙДАЯ, з проханням сприяти у вирішенні надзвичайно важливого питання стосовно майбутньої
приналежності території громади. Білокуракинська ОТГ утворилася в 2015 році та налічує близько 14 тис. осіб постійного
населення. Вона географічно розташована між Старобільським та Сватівським районами Луганської області. Згідно
реформи Децентралізації та проекту створення нових районів Білокуракинську ОТГ територіально відносять до
Сватівського району, але це справжня катастрофа для економіки та мешканців громади. Відстань від смт.Білокуракине
(адміністративного центру Білокуракинської ОТГ) до м.Сватове (адміністративного центру Сватівського району) становить
понад 50 км, при тому, як відстань від смт.Білокуракине до м.Старобільськ становить 30 км, що майже вдвічі менше. Гостро
стоїть проблема відсутності дорожнього покриття та транспортного сполучення з м. Сватове. На сьогоднішній день не існує
автобусного чи залізничного сполучення між м.Сватове та смт.Білокуракине, що ставить під загрозу забезпечення потреб
населення через відсутність можливості дістатися майбутнього районного центру. Дорожнє покриття вщент зруйноване і не
підлягає капітальному ремонту. Окремі ділянки дороги потребують лише нового будівництва. Через територію
Білокуракинської ОТГ проходить залізнична колія, яка сполучається з м. Старобільськ, але не сполучається з м. Сватове.
Наразі люди, щоб дістатися до потягу, який відправляється із м. Сватове змушені долати відстань в 100 км в один бік через
м.Старобільськ. Приєднання Білокуракинської ОТГ до Сватівського району призведе до краху економіки громади.
Ускладненість логістичних зв’язків створить несприятливу цінову політику та призведе до неконкурентноспроможності
місцевого бізнесу. Зменшаться надходження до бюджету, що в свою чергу приведе до зниження рівня життя населення та
зростання безробіття. Отримати якісні та своєчасні медичні послуги стане практично не можливо. Зниження соціальних
стандартів призведе до зростання міграції та скорочення чисельності населення.